Словник української мови (1937)/гвоздик

by Борис Грінченко

◀ гвіздя

Словник української мови Борис Грінченко Г гвоздик

гвоздити ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гвозди́к, ка, м. 1) Раст.: а) гвоздика, Dianthus. Вх. Пч. I. 10. (Вінки) з гвоздиків та чорнобривців. Левиц. I. 188; б) мн. Tagetes erecta L. ЗЮЗО. I. 138. Tagetes patula L. ЗЮЗО. I. 166. 2) Пряность: гвоздика, Caryophyllus aromaticus. МУЕ. I. 109. Ум. Гвозди́чок.