Словник української мови (1937)/гид

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гид
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гид, да, ду, м. 1) -ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) -да. Гадкий, мерзкий человек. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид гидом. Мерзость из мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется в значении наречия: гадко, отвратительно. Такий бридкий, що гид і глянути на нього.