Словник української мови (1937)/гирло

by Борис Грінченко

◀ гирлига

Словник української мови Борис Грінченко Г гирло

гирловий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ги́рло, ла, с. Гирло, одно из устьев реки. Браун. 5, 6. Друге (судно) дунайське гирло пожерло. АД. I. 188. З Дніпрового гирла широкого випливали. Шевч. 255. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю, свої гирла прочищає, Лиманові закидає. Грин. III. 592.