Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/глямати

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
глямати
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гля́мати, маю, єш, гл. С трудом есть. Василь заклався з Гарасимом, що з'їсть 15 булок… З'їв щось три, взяв четверту та так глямає, що неначе вмирати збирається. Брацл. у.