Словник української мови (1937)/гніт

by Борис Грінченко

◀ гністі

Словник української мови Борис Грінченко Г гніт

гнітисрака ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гніт, гнота, м. Фитиль, светильня. Святі та божі свічки поїли: на гнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від гнота до гнота. Нп. Ні гнота́ нема́. Нет ничего. Лохв. у. Ум. Гно́тик. Ув. Гноти́ще. Здоровий гнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.

Гніт, ту, м. 1) Пресс; тяжесть, наваленная с целью сдавить. Сир під гнітом лежить. 2) Гнет, притеснение. Весь віковічний гніт, вся ненависть виявлялась тим диким вогнем в його очах. Левиц. Пов. 269. 3) Огонь, разведенный на припічку, когда в печь сажают хлеб. См. Гнітити хліб.