Словник української мови (1937)/говорити
| ◀ говіти | Словник української мови Г говорити |
говоритися ▶ |
|
Говори́ти, рю́, риш, гл. 1) Говорить. Говорив би, та рот замазаний, — нельзя ничего говорить. Ном. № 3585. Говорить багато, та все чорт-зна що. Посл. Говорить — як у рот кладе — так понятно. Ном. № 12903. Говорить — як з письма бере, — так умно и складно. Ном. № 12904. Говорить — як неживий, як спить, як три дні хліба не їв, — так вяло. Ном. № 12925—12928. Говорить, як з бочки, — грубым басом. Ном. № 12889. 2) Разговаривать. Та про волю нишком в полі з вітрами говорять. Шевч. Чом до мене не говориш, моє миле серце? Мет. 64.