Словник української мови (1937)/годний
| ◀ годло | Словник української мови Г годний |
годованець ▶ |
|
Го́дний, а, е. 1) Почтенный, достойный, уважаемый, хороший. Четверту доньку видала вже за дударчика, за годного, тверезого капельмайстерчика. Гол. III. 463. Товаришу наш годний та славний. Федьк. 2) Достойный, стоит. Добре само ся хвалить, а злоє похвали не годно. Ном. № 2568. Наживши кривавим потом копійку, поспішав, щоб багатому Терпилові показатись годним його дочки. Котл. НП. 393. Не плач, янгеляточко моє! сліз твоїх вона не годна. МВ. (О. 1862. III. 42). 3) Согласный. Я за тобов іти годна. Гол. IV. 512.