Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/годованець

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
годованець
Київ: Соцеквидав України, 1937

Годо́ванець, нця, м. 1) Воспитанник, вскормленник. Приняв був до себе якогось сироту Петра за годованця. Котл. НП. 355. 2) Крестьянин, который завещает кому-либо свое имущество, за что наследник должен до смерти кормить и поить завещателя. Шух. I. 52. 3) Животное, откармливаемое на убой. Вже всюди вправилась, тільки ще зосталось бур'яну насікти для годованців. Св. Л. 9.