Словник української мови (1937)/голий
| ◀ голиборода | Словник української мови Г голий |
голик ▶ |
|
Го́лий, а, е. 1) О человеке: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. I. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно гол как в прямом значении, так и в значении 3-ем. Ном. № 1522, 1523. 2) О предмете: лишенный обычного покрова, не покрытый, не занятый ничем, обнаженный. Обідрали до голої кості. Ном. № 11093. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. I. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці біг-має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. III. 44. 3) Бедный, голый. 4) О хлебе: безостый, без усиков. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. 5) Го́ла го́лка. Игла без нитки. Черном. 6) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Один борщ, один суп и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 7) Го́ла піч. Печь, из которой выгребены горящие угли, чтобы сажать хлеб. Грин. II. 18. 8) Род игры с бросанием палок. КС. 1887. VI. 475. Ум. Голе́нький, голе́сенький.