Словник української мови (1937)/голубка
| ◀ голубіти | Словник української мови Г голубка |
голубкатися ▶ |
|
Голу́бка, ки, ж. 1) Голубка, голубица. Там сидить голуб із голубкою. Мет. 107. 2) Ласкательное слово. А вона, моя голубка, нічого не знає. Шевч. Пестить було її всяк: і голубко моя вірная, і ожинко повная… Г. Барв. 107. Ум. Голу́бонька, голу́бочка.