Словник української мови (1937)/голінний
| ◀ голінка | Словник української мови Г голінний |
гоління ▶ |
|
Голі́нний, а, е. 1) Удалой, бравый, резвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный к чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чо́го, на́ що. Охочий до чего, любящий что. Маруся голінна до тарані. Черниг. у. Я дуже на сон голінна, — як засну, то вже й до світу не кинуся. Рк. Левиц. Голі́нний до скляно́го бо́га. Любит выпить. Мир. Пов. I. 157. 4) Бритвенный, отточенный для бритья, годный для бритья. Голінний ніж. Оця коса голінна год п'ять живе в мене; вона саме до гоління. Васильк. у.