Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/голісінький

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
голісінький
Київ: Соцеквидав України, 1937

Голі́сінький, а, е. Совершенно голый. А тим часом синя хвиля Ганнусю виносить: голісінька, стрепенеться, сяде на пісочку. Шевч. 24.