Словник української мови (1937)/гонитва
Зовнішній вигляд
◀ гонивітер | Словник української мови Г гонитва |
гонитель ▶ |
|
Гони́тва, ви, ж. 1) Погоня. Ні, струни сі ослабли, заніміли в моїм буянні кримськими степами, в гонитвах за прудкою татарвою. К. Бай. 11. 2) Гонение. Св. Л. 107.