Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гонористий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гонористий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гонори́стий, а, е. Самолюбивый, гордый. Такий гонористий став, що й чарки з тобою не вип'є. Правоб.