Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гоній

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гоній
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гоні́й, нія́, м. Избранное, в числе нескольких, крестьянским обществом лицо, на обязанности которого лежит собирать в волость крестьян для взноса податей. (Харьк.?).