Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гонінник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гонінник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гоні́нник, ка, м. Пастух (в полонинах), перегоняющий овец из комори в струнку, где их доят. Шух. I. 193.