Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гордити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гордити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Го́рдити, джу, диш, гл. Пренебрегать. Знати, вона мною гордить. Голов. Убогими не гордили. Драг. 169.