Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/горюшний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
горюшний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Горю́шний, а, е. Горемычный. Горюшний чоловік отой Тишко: Черк. у. Кобилку зараз припинив, бо страх горюшну заморив. Греб. 376.