Словник української мови (1937)/граничка

by Борис Грінченко

◀ граничитися

Словник української мови Борис Грінченко Г граничка

граничний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Грани́чка, ки, ж. Ум. от границя.

Грани́чний, а, е. Граничный, граничащий. Граничні знаки. К. Іов. 52. Себе царем пустинь граничних славе. К. ПС. 53.

Грані́т, ту, м. Гранит. Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граніту. К. Іов. 18.

Гра́нка, ки, ж. 1) = Грань 2. Баня виведена скругла-гранчаста, — одна гранка більша, а друга менша. Св. Л. 45. 2) Чашечка, в которой сидит орех. 3) Сорт ячменя: Hordeum distichum, ячмень двурядный. Вх. Пч. I. 14.

Грання́, ня́, с. 1) Игра на инструмен