Словник української мови (1937)/гугля

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гугля
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́гля, лі, ж. 1) Род верхней мужской и женской одежды из белого сукна у гуцулов. Форма гуглі: мешок, распоротый по одной стороне, надетый на плечи и связанный на шее шерстяным шнурком или медною цепью; сшитый конец гуглі служит вместо башлыка. Гол. Од. 69. 2) = Гуля. Як ударив, так гугля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Гу́голька.