Словник української мови (1937)/гугнити

by Борис Грінченко

◀ гугниво

Словник української мови Борис Грінченко Г гугнити

гугнявий ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гугни́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) = Гугнявіти. Щось гугнить, ніяк його і не второпаєш, що він верзе. Стор. II. 69. Угу, гугнить ворона. Стор. I. 15. 2) Не ясно звучать. Десь далеко гугнив охотничий ріг. Стор. М. Пр. 110.