Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гудити

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гудити
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́дити, джу, диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а самі такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.