Словник української мови (1937)/гуком
Зовнішній вигляд
◀ гукнути | Словник української мови Г гуком |
гуконути ▶ |
|
Гу́ком, нар. Много. Дід бабу дрюком: йому меду гуком. Ном. № 13968. Гуком бараболі. Грин. III. 556. Тепер у мене гуком свиней. Г. Барв. 420.