Словник української мови (1937)/гулькнути

by Борис Грінченко

◀ гулька

Словник української мови Борис Грінченко Г гулькнути

гульма ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гу́лькнути, кну, неш, гл. 1) Юркнуть, нырнуть, внезапно появиться. Так і гулькнув у воду. Пора, бач, гулькнула не та. О. 1861. II. 176. 2) Кинуться, броситься, хлынуть. Угор. 3) Крикнуть, хрюкнуть. Угор.