Словник української мови (1937)/гулятися
| ◀ гуляти | Словник української мови Г гулятися |
гулятоньки ▶ |
|
Гуля́тися, ля́юся, єшся, гл. 1) Играть чем. Чи будеш ним, мов пташкою, гулятись, на ниточці прив'яжеш для дитини? К. Іов. 92. 2) Безлично: гуля́ється, гуля́лося, возвр. в. от гуля́ти 1, 2. Гуляй, серце дівчино, поки гуляється. Чуб. V. 275. Мені з своїм родом добре гуляється. Чуб. V. 275. 3) = Гуляти 2. Лучче мені пить-гуляться та й нікого не бояться. АД. I. 151.