Словник української мови (1937)/гуменце
Зовнішній вигляд
◀ гуменник | Словник української мови Г гуменце |
гумнище ▶ |
|
Гуме́нце, ця, с. 1) Ум. от гумно. Чуб. III. 251. 2) Тонзура у католического духовенства. 3) — попо́ве. Раст. Taraxacum officinale Wigger. ЗЮЗО. I. 138.