Словник української мови (1937)/гуркотати

by Борис Грінченко

◀ гуркота

Словник української мови Борис Грінченко Г гуркотати

гуркотій ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуркота́ти, кочу́, чеш, гл. 1) Грохотать, стучать. 2) Ворковать. Ой ну люлі, люлі! налетіли гулі, стали гуркотати, що дитині дати. Детск. песня. Ой голуб гуде, голубка гуркоче. Чуб. V. 280.