Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гуркота

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гуркота
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гурко́та́, ти, ж. 1) = Гуркіт. 2) Мурлыкание. А на кота — гуркота, а на діти — дрімота. Мет. 3.