Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гуррикан

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гуррикан
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуррика́н, ну, м. Ураган. І мов той гуррикан ширококрилий я мчусь. К. МБ. XI. 144. Тучі, що вітрами гонить-крутить гуррикан летучий. К. МБ. XI. 142.