Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/гуцюцю

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Г
гуцюцю
Київ: Соцеквидав України, 1937

Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. В следующей приговорке в значении: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.