Словник української мови (1937)/гучок

by Борис Грінченко

◀ гучно

Словник української мови Борис Грінченко Г гучок

гуш ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Гучо́к, чка́, м. 1) Загонщик при облаве. Левч. 135. 2) Игрушка: волчок. 3) Особого рода игрушка из кости. 4) = Гупало 2. Вх. Пч. II. 8. 5) Насек. = Бурчало. Вх. Пч. I. 7. См. Гук в 3-ем знач. и след.