Словник української мови (1937)/давонути

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ давняшній Словник української мови
Борис Грінченко
Д
давонути 		давучий ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Давону́ти, ну́, не́ш, гл. Сильно давнуть. Так її давонув, мало що духу не видавив. Чуб.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/давонути&oldid=624940