Словник української мови (1937)/давучий
| ◀ давонути | Словник української мови Д давучий |
давучка ▶ |
|
Даву́чий, а, е. (От давити.) 1) Терпкий (о вкусе). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.
| ◀ давонути | Словник української мови Борис Грінченко Д давучий |
давучка ▶ |
|
Словник української мови — Д
давучий
Борис Грінченко
1937
Даву́чий, а, е. (От давити.) 1) Терпкий (о вкусе). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.