Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дара

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дара
Київ: Соцеквидав України, 1937

Да́ра, ри, ж. = Дар. Що сьому паняті за дару дати? АД. I. 19.

Дара́, ри́, ж. 1) Антидор. 2) Причастие. Не говівши дару ковтнув. Ном. № 5752.