Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дараба

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дараба
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дара́ба, би, ж. Плот из сплавного леса. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на берег поглядає. Млак. 4.