Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двориченько

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двориченько
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двори́ченько, ка, м. = Дворяченько. Ум. от дворяк. Ой поїхав двориченько на полювання, пустив кониченька на попасання… Став двориченько, та став на поміст, приїжджає до дворика, від милої вість. Чуб. V. 774.