Словник української мови (1937)/дворище

by Борис Грінченко

◀ двориченько

Словник української мови Борис Грінченко Д дворище

дворічняк ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Дво́рище, ща, с. Дворище, место, где был двор, усадьба. Із льохів, будинків, стаєнь, із хлопського трупа на дворищі в Рарожинських стала чорна купа. К. Досв. 183. О, панське дворище! бодай нічого доброго в тебе не вступило. МВ. I. 53.