Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двійло

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двійло
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дві́йло, ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжке двух или трех пар волов вдоль; им соединяются ярма соседних пар. ЗОЮР. I. 76. 2) Железо у сохи с двойным острием.