Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/двійко

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
двійко
Київ: Соцеквидав України, 1937

Двійко, чис. Ум. от двоє. І їх лиш тільки двійко було. Федьк. Грин. I. 203.