Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дерюга

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дерюга
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дерю́га, ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.