Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дерій

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дерій
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дері́й, рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харкові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильник. Черном. 3) Тот, который дерет овечью шерсть.