Словник української мови (1937)/дерій
| ◀ дерізний | Словник української мови Д дерій |
деріння ▶ |
|
Дері́й, рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харкові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильник. Черном. 3) Тот, который дерет овечью шерсть.
| ◀ дерізний | Словник української мови Борис Грінченко Д дерій |
деріння ▶ |
|
Словник української мови — Д
дерій
Борис Грінченко
1937
Дері́й, рія́, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харкові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильник. Черном. 3) Тот, который дерет овечью шерсть.