Словник української мови (1937)/дешпіт
| ◀ дешперувати | Словник української мови Д дешпіт |
дещиця ▶ |
|
Де́шпіт, поту, м. Дебош, скандал. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.
| ◀ дешперувати | Словник української мови Борис Грінченко Д дешпіт |
дещиця ▶ |
|
Словник української мови — Д
дешпіт
Борис Грінченко
1937
Де́шпіт, поту, м. Дебош, скандал. Удався моторний на всякий дешпіт. Полт. Аби йому погуляти та поспівати, наробити дешпоту. Мир. ХРВ. 348.