Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дещиця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дещиця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Де́щиця, ці, ж. Кое-что, нечто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо розказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люди, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.