Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзига

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзига
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзи́га, ги, ж. 1) Волчок, юла. Крутиться як дзига. Ном. № 5756. Біга як дзига. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, резвый человек, непоседа. Ум. Дзи́жка.