Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзиг

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзиг
Київ: Соцеквидав України, 1937

I. Дзиг, меж. Выражает быстрое движение; у МВ. употреблено как существ. Я за нею… а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).

II. Дзиг! меж. Звукоподражание свисту кнута, волчка, тиканью часов.