Словник української мови (1937)/дзьоб
| ◀ дзуськи | Словник української мови Д дзьоб |
дзьобати ▶ |
|
Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр. = Дзюб, дзюбати и пр. НВолын. у. Харьк. г. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на месте, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.