Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дзьоб

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дзьоб
Київ: Соцеквидав України, 1937

Дзьоб, дзьо́ба́ти и пр. = Дзюб, дзюбати и пр. НВолын. у. Харьк. г. Дзьо́бом сі́сти. Остаться на месте, не подвинуться. Дзьобом сидиш, — ні за що рук зачепити, ніде заробити. Кролев. у. В кого є худібка, до той якось виборсається, того й на заробітки пустять, а голиш все таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106.