Словник української мови (1937)/диб

by Борис Грінченко

◀ ди

Словник української мови Борис Грінченко Д диб

диба ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Диб! меж. от глаг. дибати. Говорится маленьким детям, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослых. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг на його. Ном.