Словник української мови (1937)/дибуль
Зовнішній вигляд
◀ дибулі | Словник української мови Д дибуль |
дибуляти ▶ |
|
Дибу́ль, меж., выражающее, что человек медленно идет. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.
◀ дибулі | Словник української мови Борис Грінченко Д дибуль |
дибуляти ▶ |
|
Словник української мови — Д
дибуль
Борис Грінченко
1937
Дибу́ль, меж., выражающее, что человек медленно идет. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.