Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/дивота

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
дивота
Київ: Соцеквидав України, 1937

Диво́та, ти, ж. 1) Удивление. 2) Удивительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.