Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/диковинний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Д
диковинний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Диковинний, а, е = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном., стр. 288. № 7910.